Синдром грушоподібного м’яза (Piriformis syndrome, тунельна невропатія сідничного нерва)
Синдром грушоподібного м’яза (Piriformis syndrome, тунельна невропатія сідничного нерва)
Причини, симптоми, особливості діагностики та лікування, реабілітація, прогноз.
Синдром грушоподібного м’яза (ще одна тунельна невропатія, про які ми неодноразово згадували у попередніх дописах) — це комплекс симптомів, що виникає при здавлені сідничного нерва в області грушоподібного м’яза (відноситься до комплексу патологічних станів, які називають Синдром глибокого сідничного болю). Гострий біль у сідниці та в задній частині стегна, втрата рухливості, парестезія та навіть парез кінцівок – ознаки цього захворювання. При цьому синдром грушоподібного м’яза може маскуватися під цілий букет різних патологічних станів, травм та захворювань поперекового відділу хребта, тазу та кульшового суглоба і тільки спеціаліст високого класу, який має досвід діагностики та лікування цього захворювання, може розпізнати цю підступну патологію та призначити правильне і ефективне лікування.
1. Грушоподібний м’яз 2. Сідничний нерв
Декілька слів про анатомію
Грушоподібний м’яз. M. piriformis (7), грушоподібний м’яз, починається на тазовій поверхні крижів латеральніше передніх крижових отворів, виходить через foramen ischiadicum majus з порожнини таза, проходить поперечно по задній стороні кульшового суглоба і прикріплюється до великого вертлюгу. М’яз не займає повністю foramen ischiadicum manus, залишаючи по верхньому та нижньому краях цього отвору щілини для пропуску судин та нервів. Функція грушоподібного м’язу включає: зовнішню ротацію стегна, незначне відведення та підтримку стабільності постави під час стояння та ходьби.
Сідничний нерв. N.ischiadicus, Сідничний нерв (7) — найбільший нерв в організмі людини. Він утворений злиттям 5 нервових корінців нижнього відділу хребта. Вийшовши з тазової порожнини через великий сідничний отвір він проходить глибоко в сідницю, поряд або через грушоподібний м’яз (m. Piriformis) прикривається m. gluteus maximus. Далі вниз нерв виходить з-під нижнього краю цього м’яза і спускається прямовисно на задній стороні стегна під згиначами гомілки. У верхній частині підколінної ямки він зазвичай ділиться на дві свої основні гілки: медіальну, товщу, n. tibialis, та латеральну, тонше, n. peroneus (fibularis) communis ще нижче до п’яти та підошви стопи. Сідничний нерв відіграє життєво важливу роль у поєднанні спинного мозку з м’язами стегна, гомілки та стопи.
У літературі описано два типи синдрому грушоподібного м’язу
Первинний синдром грушоподібного м’язу пов’язаний з анатомічною причиною, такою як розщеплений сідничний нерв, розщеплений грушоподібний м’яз або сідничний нерв з неправильним шляхом. Цей стан є рідшим, і слід провести комплексну диференціальну діагностику, щоб виключити більш загальні патологічні стани.
Вторинний синдром грушоподібного м’язу є більш поширеним явищем і може бути наслідком макротравми або мікротравми. Макротравма може включати травматичне пошкодження сідниць, яке призводить до пошкодження м’яких тканин, запалення та спазму м’язів і спричинює стиснення сідничного нерва. Мікротравма може бути наслідком надмірного навантаження на м’яз (наприклад, тривалої ходьби або бігу) або прямого здавлення (наприклад, сидіння на твердій поверхні), яке може стиснути сідничний нерв. Синдром також може бути пов’язаний з порушенням функцій крижової кістки. Первинний синдром зустрічається менше 15% випадків синдромом грушоподібного м’язу.
Аномальне розташування та ділення сідничного нерва (анатомічні варіації), як одна з причин розвитку синдрому грушоподібного м’язу.
На сьогодні існує обмаль інформації щодо описів варіацій розташування грушоподібного м’яза і сідничного нерва, також сідничний нерв може ділитися на загальний малогомілковий та великогомілковий нервові компоненти в ділянці тазу.
Beaton та Anson вперше описали шість категорій анатомічних варіацій розташування грушоподібного м’яза відносно сідничного нерва.
Анатомічні варіації взаємозв’язку розташування грушоподібного м’яза та сідничного нерва (a-f) Діаграми ілюструють шість варіантів, описаних Бітоном та Енсоном (1938).
(a) Нероздільний нерв проходить під грушоподібним м’язом (нормальний хід).
(b) Розділений сідничний нерв, що проходить через і нижче грушоподібного м’яза.
(c) Розділений нерв, що проходить вище і нижче нерозділеного м’яза.
(d) Нерозділений сідничний нерв, що проходить через грушоподібний м’яз.
(e) Розділений нерв, що проходить через і над м’язовими головками.
(f) Нероздільний сідничний нерв, що проходить над нерозділеним м’язом.
(g) Діаграма, що демонструє додаткову варіацію типу В, що складається з малого додаткового грушоподібного м’яза (AP) зі своїм окремим сухожиллям.
SN сідничний нерв, P грушоподібний м’яз, SG верхній близнюковий м’яз.
Анатомічні варіації самі по собі не завжди є причиною симптомів глибокого болю в ділянці сідниці, оскільки у деяких безсимптомних пацієнтів виявляють ці варіації, а у деяких пацієнтів зі симптомами вони відсутні.
d. Аномальні прикріплення.
Аномальні прикріплення м’язу включають варіації проксимальної (внутрішньо- або поза-тазової) або дистальної ділянки прикріплень.
e. Вторинна компресія сідничного нерва, внаслідок фіброзу, після класичної відкритої операції при синдромі грушоподібного м’яза.
Цей вид хірургічного втручання має відносно високий рівень післяопераційного фіброзу з подальшим «захопленням» сідничного нерва.
f. Стани, пов’язані з травмою або надмірним навантаженням: судоми, тендиноз, розтяги, кальцинуючий тендиноз або спазм м’яза.
Причини, симптоми, особливості діагностики синдрому грушоподібного м’язу
Синдром грушоподібного м’язу – це периферичний неврит сідничного нерва, спричинений патологічним станом грушоподібного м’яза. Han et al. у 2017 запропонували визначення синдрому грушоподібного м’язу, як захворювання, що характеризується симптомами, спричиненими стисненням/подразненням сідничного нерва грушоподібним м’язом при виході з сідничної вирізки. Під час клінічної диференціальної діагностики часто трапляються труднощі в оцінці даного синдрому. Синдром може “маскуватися” під інші соматичні дисфункції, такі як міжхребцевий дисцит, поперекова радикулопатія, сакроілеїт, ішіас та вертлюговий бурсит. За підрахунками спеціалістів, від 6 до 36% пацієнтів, яким діагностовано болі в попереку, насправді мають синдром грушоподібного м’язу.
Filler et al. провели дослідження, в якому взяла участь 239 хворих на ішіас. У 46% хірургічне втручання виявилось невдалим і неможливим встановити точну причину ішіасу. Після проведення МР-нейрографії та інтервенційної МР-томографії остаточно було діагностовано синдром грушоподібного м’язу у 67,8% хворих (!).
Синдром грушоподібного м’язу частіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків (6:1), можливо, через біомеханіку, пов’язану з ширшим кутом чотириголового м’яза стегна (тобто „кутом Q”) в ділянці тазу у жінок.
Причини патології до кінця не вивчені. Безпосередня причина синдрому грушоподібного м’яза – здавлення сідничного нерва в ділянці між м’язовими волокнами грушоподібного м’яза та крижово-остистою зв’язкою (lig. sacrotuberаlе).
Зазвичай, прийнято розділяти причини синдрому грушоподібного м’язу на первинні (особливості анатомії) та вторинні (травми, запалення, новоутворення і т. д.)
Групи причин синдрому грушоподібного м’яза:
Травми спини та тазу. Вони призводять до зміщення хребців та кісток тазу, а слідом – порушення у м’язах. У період відновлення можлива поява фіброзних тканин, зменшення, розтягнення та ущільнення м’яза, що призводить до підвищеного тиску на нерв.
М’язова перенапруга. Зустрічається у людей з малорухливим способом життя та зайвою вагою, що призводить до накопичення рідини в м’язових тканинах і набрякам. Також часта проблема професійних спортсменів, які перенапружують на тренуваннях та змаганнях сідничні м’язи.
Несиметричні кістки тазу. Найчастіше проблема виникає при набутому викривленні хребта або зміщення анатомічного положення кісток через перелом зі значним зміщенням уламків. В подальшому, під час реабілітації, неправильне навантаження на м’язи призводить до напруги під час ходьби, що провокує регулярні спазми.
Запальні захворювання. Спазми часто розвиваються як наслідки міозиту. Проблема часто зустрічається при запальних захворюваннях органів тазу та міомі матки.
Патології хребта. Дегенеративні процеси в області хребета, що розвиваються з віком, призводять до зміщення м’язів, запалень.
Провокуючі фактори
Серед причин синдрому грушоподібного м’яза – макротравма в ділянці сідниць. Вона призводить до локального запалення, яке може тривалий час розвиватися без болю та симптомів. М’язові спазми та скупчення рідини призводять до компресії сідничного нерва.
Після удару з м’язових волокон виділяється велика кількість серотоніну, гістаміну та простагландинів. Вони подразнюють нервові закінчення, призводять до рефлекторного скорочення м’язових волокон, формування ділянок із ущільненням.
Іноді провокуючим фактором стає тривале сидіння на твердому стільці або виснажлива ходьба.
Провокуючі фактори, що спричиняють до розвитку синдрому грушоподібного м’яза:
- анатомічна вроджена або набута різниця в довжині ніг;
- гіпертрофія грушоподібного м’яза;
- плоскостопість та інші захворювання стопи та гомілкостопа, які призводять до зміни біомеханіки ходьби;
- травми та захворювання коліна, які теж впливають на зміну біомеханіки рухів та навантаження у нижніх кінцівках;
- сколіоз;
- авітаміноз (дефіцит магнію, кальцію, вітамінів групи B, заліза);
- гормональне порушення, що провокує нестачу тестостерону та естрогенів;
- проктит;
- сигмоїдит;
- гінекологічні захворювання у жінок;
- розсіяний склероз;
- ендометріоз;
- грижа диска.
Захворювання нерідко розвивається на фоні психосоціальних чинників: депресивного стану, психосоматичних патологій, підвищеної тривожності, зловживання кофеїном та інші психостимуляторами.
Синдром грушоподібного м’яза часто трапляється при онкологічних захворюваннях, пухлинах проксимального відділу стегна, метастазах при патологіях органів малого тазу. Новоутворення, що розростаються, змінюють розташування анатомічних структур, починають тиснути на грушоподібний м’яз. Це стає причиною м’язового спазму.
У поодиноких випадках синдром грушоподібного м’яза зустрічається у пацієнтів з ампутованим стегном. Нервові закінчення, які залишаються і відходять від крижів, провокують рефлекторні спазми та скорочення м’язових волокон. Це одна з причин тяжкого фантомного болю: вони практично не піддаються лікуванню медикаментозним способом.
Діагностика синдрому грушоподібного м’язу
Як завжди, все починається з огляду пацієнта та збору анамнезу. Саме з цього моменту починаються помилки у діагностиці, при відсутності досвіду.
Клінічні симптоми та ознаки синдрому грушоподібного м’язу
- Біль при сидінні, стоянні, чи лежанні довше ніж 15-20 хвилин;
- Біль або парестезія, що іррадіює з крижової ділянки через сідниці вниз по задній поверхні стегна до коліна;
- Біль зменшується під час руху та посилюється під час статичного положення (сидіння, стояння, лежання)
- Різка біль виникає при підйомі з положення сидячи, або з присіду;
- Після зміни положення біль повністю не зникає;
- Контрлатеральний крижово-клубовий біль без чіткої локалізації;
- Зміна біомеханіки ходьби (наприклад, анталгічна хода (Antalgic gait), падіння стопи);
- Оніміння стопи;
- Біль унизу живота, тазу та паху
- Диспареунія у жінок (біль під час статевого акту)
Ознаки при клінічному огляді
- Болючість в області крижово-клубового суглоба, великої сідничної вирізки та грушоподібного м’яза:
- Болючість над грушоподібним м’язом;
- Пальпується потовщення в іпсилатеральній сідниці;
- Витяг ураженої кінцівки забезпечує помірне зменшення болю;
- Асиметрична слабкість у ураженій кінцівці:
- Piriformis sing позитивний;
- Laseque sign позитивний;
- Freiberg sign позитивний;
- Pace sign (згинання, приведення та внутрішня ротація результату тесту) позитивний;
- Beatty test результат позитивний;
- Сіднична атрофія (лише хронічні випадки);
- Постійна ротація таза в контрлатеральний бік з компенсаторним обертанням поперекового відділу хребта.
Критерії включення та виключення для діагностики синдрому грушоподібного м’язу
Виключення
- Глибокий сідничний біль з іррадіацією, особливо нестерпний біль при сидінні;
- Болючість грушоподібного м’яза;
- Провокаційний позитивний тест Freiberg, Pace;
- Позитивний результат КТ або МРТ: асиметрія чи посилення навколо сідничного нерва в зоні контакту з грушоподібним м’язом;
- Зниження болю за допомогою блокади з анестетиками.
Виключення
- Симптоми неврологічної кульгавості;
- Позитивний тест Laseque чи піднімання прямої ноги;
- Сенсорні зміни при іннервації нервових корінців;
- Радикулопатія на електронейроміографії;
- Ефективна каудальна чи епідуральна блокада.
Синдром грушоподібного м’яза діагностувався, якщо 4 чи більше з 5-ти критеріїв включення були присутні і відсутні всі критерії виключення
З апаратних методів діагностики задіяні майже всі сучасні технології: Рентгенографія, КТ, МРТ, УЗД та ЕНМГ. У деяких випадках, особливо коли лікування не приносить результатів, а діагноз залишається під сумнівом, виникає необхідність задіяти всі перераховані вище апаратні методи.
Рентгенографія: виявляє перекошування тазу, травматичні пошкодження та захворювання кісток тазу та кульшового суглобу, травми та захворювання поперекового відділу хребта
Комп’ютерна томографія (КТ) може бути призначена для діагностики синдрому грушоподібного м’яза, щоб допомогти лікарям оцінити структури в області грушоподібного м’яза та визначити, чи є компресія нервів чи інших структур, які можуть спричинити симптоми. Крім того, КТ може бути корисним для оцінки структури кісток і суглобів у ділянці грушоподібного м’яза, що може допомогти у діагностиці інших станів, пов’язаних із симптомами, таких як остеоартрит, асептичний остеонекроз стегна, травми тканин, новоутворення.
Ознаки синдрому грушоподібного м'яза на МРТ
Магнітно-резонансна томографія сідничної сфери. Звичайна будова грушоподібних м’язів. Структура грушоподібних м’язів з обох боків однорідна, розміри не змінені
Пацієнт з підгрушоподібною сідничною нейропатією зліва. Магнітно-резонансна томографія сідничної сфери. Грушоподібний м’яз зліва потовщений, структура, контури неоднорідні
МРТ при синдромі грушоподібного м’яза покаже такі ознаки:
- Гіпертрофія м’яза
- Зменшення товщини жирової клітковини в області великої сідничної вирізки;
- Жирове переродження м’язів по ходу сідничного нерва;
- Асиметричне збільшення сідничного нерва;
- Гіперінтенсивний м’яз при ранній атрофії;
- Гіпоінтенсивний м’яз при пізній атрофії;
- Зовнішні об’ємні новоутворення.
УЗД при діагностиці синдрому грушоподібного м’яза:
- Збільшений гіпоехогенний сідничний нерв;
- Гіпертрофія грушоподібного м’яза;
- Візуалізація в режимі реального часу защемлення/здавлення сідничного нерва при провокуючих рухах;
- Диференційна діагностика тендиніту
УЗД грушоподібного м’яза в нормі
УЗД грушоподібного м’яза. Контури м’язи нечіткі, неоднорідні з наявністю ділянок підвищеної ехогенності, хід м’язових волокон порушений
ЕНМГ – визначення провідності сідничного нерва у різних ділянках для визначення точної локалізації місця здавлення.
Консультація з іншими фахівцями
Хвороба маскується під інші недуги, тому поставити правильний діагноз важко навіть хорошому фахівцеві. Для підтвердження діагнозу та формування правильного клінічного розуміння ситуації іноді потрібна консультація уролога, гінеколога, онколога, вертебролога.
Лікування синдрому грушоподібного м’язу
Консервативне та оперативне (при необхідності) лікування зводиться до одного – звільнити від здавлення сідничний нерв та розслабити грушоподібний м’яз. Лікування залежить від тяжкості симптомів, можливих ускладнень та хронізації процесів.
У період гострої фази захворювання потрібно виключити фізичні навантаження. Біг, носіння важких предметів чи тривале положення сидячи можуть посилити больові відчуття і призвести до прогресування захворювання та посилення симптомів.
Способи лікування синдрому грушоподібного м’яза можуть бути такі як: відпочинок, компреси з льодом або теплова терапія (ефективні методи теплового лікування: парафінотерапія; озокерит; бішофітотерапія) знеболювальні/протизапальні препарати, міорелаксанти, сечогінні для зменшення набряку, мануальна терапія та фізіотерапія.
Застосування електричної стимуляції до м’язів сідниць за допомогою пристрою для трансдермальної електричної стимуляції нервів (TENS) може допомогти полегшити біль та зменшити м’язовий спазм, пов’язаний із синдромом грушоподібного м’яза. Також місцевий анестетик та кортикостероїд можна вводити безпосередньо в грушоподібний м’яз під контролем УЗ, не тільки для діагностики синдрому грушоподібного м’яза, але й для зменшення спазму та болю.
Якщо хворобливий та напружений грушоподібний м’яз не піддається лікуванню ін’єкціями анестетиків/кортикостероїдів, може бути корисною ін’єкція ботулінічного токсину (ботоксу).
Велику увагу приділяють фізіотерапії для усунення здавлювання судин та сідничного нерва в області ураження. Рекомендують масаж сіднично-крижового відділу, кінезіотерапію, лікувальну фізкультуру. Застосовують локальну кріотерапію (лікування низькими температурами), електростимуляцію м’язів, УВТ (ударно-хвильову терапію). Фізіопроцедури використовують на етапі затихання гострого процесу.
При вторинних формах лікування насамперед спрямоване на усунення захворювання, що викликало патологічні зміни. При інфекціях призначають антибіотики, у разі травм та вроджених аномалій кісток – оперативне втручання.
Декілька слів про консервативні методи лікування синдрому грушовидного м'язу
Ішемічна компресія тригерних точок
Один із проявів синдрому грушоподібного м’яза – міофасціальний біль. Утворюється тригерна точка, при тиску на яку болючі відчуття посилюються, м’язові волокна спазмуються, давлять на сідничний нерв.
Тригерні точки стають локальною зоною з високим ступенем чутливості, дають віддзеркалений біль, перешкоджаючи розтягуванню волокон у стані спокою. Це посилює неприємні відчуття у нижніх кінцівках. У такій ситуації лікарі можуть порекомендувати ішемічну компресію тригерних точок. Під час процедури проводиться розтяг ураженого м’яза. Це знімає підвищений тонус, поступово зменшує болючі відчуття.
Процедура проводиться одним із таких способів: у тригерні точки вводять препарати на основі лідокаїну, які усувають біль, діють зсередини. На поверхню наносять спеціальні знеболювальні спреї, що зменшують віддзеркалений біль. Це дозволяє провести лікування, фізіопроцедури із мінімальним дискомфортом. При розтягуванні грушоподібного м’яза в тригерні точки роблять пункцію без введення речовини. Методика базується на голкорефлексотерапії.
При сильному больовому синдромі з частими рецидивами лікарі рекомендують введення в тригерні точки ботулотоксину типу А. Він блокує спазми м’язів, зберігає ефект на кілька місяців. Це стимулює вивільнення великої кількості нейромедіатора ацетилхоліну. Він регулює передачу нервових імпульсів, відновлює нормальну роботу сідничного нерва. У поєднанні з фізіотерапією методика показує хороші результати, підвищує шанси на повне одужання та зменшення ймовірності рецидивів.
Методи фізіотерапії
Ефективним способом лікування синдрому грушоподібного м’яза є фізіотерапія. Вона покращує загальне самопочуття пацієнта, відновлює правильне кровопостачання тканин при гіпертонусі. Процедури знімають біль, набряк, запалення, покращують рухову функцію.
При больовому синдромі призначають такі процедури:
- Електрофорез із новокаїном. Під впливом струмів знеболюючий препарат проникає до сідничного нерва, знімає загострення. Метод показує накопичувальний ефект, його дія зберігається після закінчення сеансів.
- УВЧ терапія. На запалену ділянку впливають електромагнітним полем ультразвукової частоти. Метод фізіотерапії спрямовано на зняття м’язових спазмів, усунення компресії нервових закінчень.
- Магнітотерапія. Спосіб ґрунтується на позитивному ефекті від впливу магнітного поля. Крім знеболювального ефекту, посилюється приплив крові до защемлених нервових закінчень та м’язових волокон, підвищується рівень кисню, прискорюється виведення запального ексудату, зменшується набряклість.
- Лазеротерапія. Стимулює місцевий імунітет, активізує обмінні процеси та відновлення пошкоджених м’язових волокон. Одночасно допомагає впоратися зі скелетними болями при остеохондрозі, ефективна при міжхребцевих грижах.
- Залежно від стану хворого, причини синдрому грушоподібного м’яза лікарі додатково призначають гідротерапію (підводний душ-масаж), акупунктуру, бальнеотерапію (радонові, скипидарні, сірководневі ванни).
- Лікувальна фізкультура. Спеціальна гімнастика є ефективним методом лікування синдрому грушоподібного м’яза. Багато вправ можна застосовувати з перших днів загострення. Вони усувають больовий синдром за рахунок розтягування запалених м’язових волокон, активного виведення рідини, відновлення здорового кровообігу. Лікувальна фізкультура при синдромі грушоподібного м’яза також спрямована на причину болю. Вправи ефективні при остеохондрозі, міжхребцевих грижах, викривленні, усувають наслідки травм. При регулярному виконанні вдається розслабити м’язовий корсет, усунути спазми. Вправи для комплексу ЛФК має підбирати лікар-реабілітолог, який враховує результати діагностики.
- Блокада грушоподібного м’яза. У деяких випадках лікарі рекомендують введення в запалену ділянку анальгетиків, гормональних стероїдів, лікарських сумішей із кількох препаратів для відновлення функціональності. При синдромі грушоподібного м’яза призначають: Дипроспан; Новокаїн; Лідокаїн; Дексаметазон. Препарати для місцевої анестезії швидко всмоктуються в тканину м’язів, починають діяти вже через 5 хвилин. Це полегшує стан пацієнта, та дає тривалий ефект. Гормональні компоненти стимулють роботу рецепторів, викид протизапальних активних речовин, усувають набряк та компресію сідничного нерва. У деяких випадках проводиться блокада сідничного нерва із застосуванням анестетиків. Препарати вводять через передній доступ, у положенні пацієнта на спині. Точка проколу знаходиться збоку від кравецького м’яза і всередині від прямого стегнового м’яза. Це значно зменшує біль, повертаючи можливість займатися повсякденними справами, прискорює одужання. Найбільш ефективним методом усунення больового синдрому, запалення та набряклості при синдромі є блокади глюкокортикостероїдів у черевце ураженого м’яза. Вони мають протизапальну дію, перериваючи ланцюжок «біль – спазм – запалення». Метод ефективний при аутоімунних ураженнях периферичних нервів. Хороший ефект дає введення препаратів на основі бетаметазонових солей. Вони повільно вивільняються з м’язових волокон, підтримують протизапальний ефект до 4 тижнів. Альтернативою ін’єкційної блокади стають компреси з Димексидом, знеболюючими ліками на область компресії та запалення сідничного нерва. Це поєднує елементи теплового прогрівання, надає протинабрякову та аналгетичну дію. Блокаду грушоподібного м’яза можна проводити лише в умовах стаціонару. Одночасно хворому призначають ін’єкції вітамінів групи В, комплекс фізіопроцедур, лікувальну фізкультуру та масаж.
- Мануальна терапія. За відсутності протипоказань пацієнту призначають курс мануальної терапії. Фахівець застосовує комплекс прийомів з мобілізації та постізометричної релаксації. Вони покращують кровообіг при м’язовому гіпертонусі, блокують патологічні спазми. Часто, одночасно вдається відновити природне положення хребців при остеохондрозі, травмах, міжхребцевих грижах. Після сеансу збільшується відстань між хребцями до природних показників, защемлені нервові волокна вивільняються, що значно полегшує больовий синдром. Постізометрична релаксація м’язів – процедура, що ґрунтується на методах мануальної терапії. Це масаж, дія якого спрямована на релаксацію при гіпертонусі. Фахівець впливає на спазмований грушоподібний м’яз, виконує розтяжку короткими рухами. Після процедури покращується відтік лімфи та запальної рідини, зменшується хворобливий спазм. М’язові тканини одержують більше кисню, поступово зникає скутість.
У хронічних, важких і стійких до консервативного лікування випадках грушоподібний м’яз може бути підрізаний для полегшення симптомів та зменшення компресії сідничного нерва за допомогою артроскопічного втручання.
Операція невролізу при парезах. Це складна операція з вивільнення нервових закінчень, які здавлені рубцевими спайками та відчувають сильну компресію. Вона допомагає усунути фактори, які провокують хронічний больовий синдром. Невроліз проводиться під місцевою чи загальною анестезією з допомогою мікрохірургічного інструменту та артроскопа. Нервові закінчення оголюються в межах здорової м’язової тканини, що поступово виділяються з рубцевих волокон. Одночасно хірург видаляє фіброзні змінені рубці, формує широке ложе для сідничного нерва. Це усуває компресію, запобігаючи розвитку рецидиву больового синдрому. Невроліз обов’язково проводять при грубому парезі стопи, що виникає на тлі синдрому грушоподібного м’яза, а також при стійких порушеннях з боку органів малого тазу. Це не лише усуває больовий синдром, повертає пацієнтові можливість ходити без сторонньої допомоги але й допомагає повернутися до нормального способу життя.
Які ускладнення можуть виникнути за відсутності лікування
Порушений тонус грушоподібного м’яза призводить до обмеження рухів у кульшовому суглобі. Внаслідок цього у людини можуть розвинутися ускладнення:
- Сильний больовий синдром, що призводить до перенесення ваги на здорову ногу під час ходьби та будь-якого фізичного навантаження. Це може спровокувати артроз та дегенеративні процеси у суглобах. Хвороба розвивається через нерівномірне навантаження на опорно-руховий апарат.
- Хронічний дискомфорт та біль – часта причина депресії. Зниження рухливості призводить до зменшення спілкування з друзями та близькими людьми. Хворий починає відчувати дискомфорт, який поступово переходить у депресивний розлад. Про психологічні фактори пов’язані з постійним болем ми докладно писали у матеріалі «Біль (Pain). Прокляття чи спасіння?»
- Порушення тонусу м’язів передньої та задньої поверхні стегна.
Прогноз
Тривалість та силу болю може частково регулювати сам пацієнт, уникаючи всіх тригерів. Але це, звісно, не вирішує саму проблему. Без медичного та фізіотерапевтичного лікування біль виникатиме знову і знову з кожним новим навантаженням. Проблемним моментом є складність постановки діагнозу. Лікарі часто ставлять його неправильно, вважаючи, що мають справу з люмбаго або грижею міжхребцевого диска. Медичний непрофесіоналізм може відкласти одужання на місяці, оскільки лікування буде призначено неправильно. Затримка в діагностиці цього синдрому може призвести до патологічних захворювань сідничного нерва, хронічної соматичної дисфункції та компенсаторних змін, що призводять до болю, парестезії, гіперестезії та м’язової слабкості.
Якщо біль триває більше місяця, йтиметься про хронічний перебіг недуги. І, якщо гострий синдром, який був правильно діагностований на ранній стадії, може бути вилікуваний протягом чотирьох-п’яти тижнів, то при хронічних станах одужання значно більш тривале – до декількох місяців. Іноді за сильної патології може розвинутися парез до появи «кінської» стопи, а у жінок виражені статеві дисфункції. При тяжких випадках потрібне хірургічне лікування.
За своєчасно розпочатої терапії прогноз одужання сприятливий. Важливо, щоб сам пацієнт брав активну участь у лікуванні синдрому грушоподібного м’яза. Він повинен, незважаючи на біль та депресію, дотримуватись певних поведінкових інструкцій та активно працювати в одній команді з лікарем. Як свідчить медичний досвід, лікування болю та пов’язаних з ним патологій сприймається пацієнтами по-різному. Тому процес одужання не завжди передбачуваний.
Реабілітація та профілактика синдрому
Реабілітація залежить від методів лікування. Як завжди, головною метою реабілітації є повернення пацієнта до звичного способу життя. Відновлення біомеханіки ходи, сили м’язів, психічного стану, запобігання рецидиву.
Вона включає:
- регулярні заняття лікувальною фізкультурою у домашніх умовах, реабілітаційному центрі;
- кінезіотерапію;
- фізіотерапевтичні процедури;
- масаж;
- заняття у басейні.
Після операції або усунення синдрому грушоподібного м’яза пацієнту призначають носіння ортопедичних корсетів та ортопедичного взуття або індивідуальних устілок.
Профілактикою синдрому грушоподібного м’яза є своєчасне лікування захворювань хребта, запалень органів малого тазу, гінекологічних захворювань.
Якщо причиною патології стала плоскостопість, укорочення ноги, операції на суглобах, рекомендують спеціальне ортопедичне взуття для корекції.
Синдром грушоподібного м’яза – поширений вид невропатії з ураженням сідничного нерва. Регулярна профілактика, раннє виявлення та усунення факторів ризику, лікувальна фізкультура, ведення активного способу життя допомагають усунути фактори, що провокують, знижують ризик рецидиву, дозволяють уникнути хірургічного втручання.
Підбиваючи підсумки
Синдром грушоподібного м’яза характеризується насамперед болем, що погано піддається лікуванню анальгетиками. Він болісний, виснажливий, не залишає пацієнта навіть уночі. Крім того, у хворого змінюється чутливість шкіри по ходу сідничного нерва (виникають сенсорні порушення). Хвороба маскується під низку інших патологій, тому важливо знайти грамотного та досвідченого фахівця, який поставить правильний діагноз та призначить своєчасне лікування. В жодному разі не займайтесь самолікуванням, особливо безсистемним прийомом знеболюючих препаратів на нестероїдних протизапальних. Це призведе до хронізації процесів, значних ускладнень не тільки з боку сідничного нерва та нижніх кінцівок, а й з боку шкт, ссс та погіршить психічний стан, викликавши порушення сну, депресивні розлади, погіршення працездатності. Значні та постійні зміни у біомеханіці ходи призведуть до втягування у патологічні зміни поперекового відділу хребта та усіх суглобів нижніх кінцівок.
