При рентгені видно:

• утворення містить кісткову та хрящову тканини, які покривають її поверхню, немов капелюх;
• пухлина виходить із плечової кістки, метаепіфізів біля колінного суглоба, з головки малогомілкової кістки, грудного відділу хребта (з відростків або дужок);
• широка ніжка новоутворення, що височіє, наче кущ цвітної капусти;
• поверхня пухлини – горбиста, контури утворення різко окреслені;
• кіркова речовина кістки переходить на поверхню утворення, виступає у середину наросту, розсипається на кісткові прошарки;
• доброякісне новоутворення складається з кісткових відростків, віялоподібних пучків і перегородок, що лежать біля хряща.

Хондрома – це пухлина, що формується з хрящових клітин і тканин. Найчастіше вражає трубчасті кістки, кисті. Буває поодинокою та множинною. Стає злоякісною у 5-8% випадків.

Рентген-дослідження показує:

• ураження фаланг, п’ясткових і плеснових кісток (рідше – хребців, передніх кінців верхніх ребер, таза, грудини);
• хондроми «гніздяться» в епіфізах та діафізах (це малі циліндричні кістки); великі трубчасті – метафізарні кістки;
• часто хрящові новоутворення – множинні;
• відсутність симетричності;
• форма хондроми – куляста;
• пухлина розташовується у центрі, здуває кістку зсередини (утворення пов’язане з її кірковою речовиною);
• склад пухлини – прозоре хрящове тло з «острівцями» з вапна або кісткової речовини;
• контури – гладкі (при доброякісному перебігу патології не перериваються);
• гальмування розвитку кістки, її деформація (при поразці епіфізарних хрящів);
• можливе ускладнення хондроми переломом;
• шорсткість кісток.

Гемангіома – це судинне новоутворення, яке виходить з кісткового мозку кісток, що містять червоний кістковий мозок:

• гемангіома у плоских кістках склепіння черепа: здуття кістки та руйнування кісткового шару, новоутворення підіймає окістя; структурний рентген-знімок (з центру пухлини до його поверхні віялоподібно розсипаються тонкі кісткові балки);
• гемангіома хребців: структура хребця змінюється – виступають вертикальні та горизонтальні, поперечні трабекули; окремі круглі просвітлення, оточені кістковою межею.

Фіброма – пухлина доброякісного характеру, що складається з фіброзної та сполучної тканин:

• початкова стадія: центральне вогнище руйнування кістки має округлу форму й оточене витонченою кістковою кіркою;
• пізні стадії: у центрі новоутворення розвивається вогнище звапніння; визначається наявністю лінійних кісткових перемичок;
• патологічні переломи

Адамантінома – це єдине новоутворення, яке розвивається з клітинних елементів емалевих органів:

• розвивається з емалевого органу, має типову гістологічну будову;
• локалізація: нижня та (або) верхня щелепа, великогомілкова та ліктьова кістки;
• кірковий шар стоншується та здувається;
• на початковій стадії патологія має однорідний характер, а пізніше з’являється так звана «пористість» (через кістоподібне переродження тканини новоутворення).

Також для діагностики новоутворень кісток показане проведення КТ і МРТ (з контрастами), завдяки яким визначаються область локалізації, вид і розміри, а також – контури новоутворення. Також обов’язковими є спеціалізовані методики: морфологічне дослідження новоутворення, що передбачає забір та аналіз біопсійного матеріалу, вивчення самої пухлини.

Важливу цінність мають інші інструментальні методи дослідження:

• радіоізотопне дослідження необхідне для визначення здатності кісткових структур поглинати певні речовини;
• ПЕТ (позитрон-емісійна томографія) надає тривимірне зображення, з якого можна відстежити радіоактивні індикатори;
• сонографія (ультразвукове дослідження) потрібна для діагностики можливості метастазування новоутворення.

Пацієнту призначають лабораторні методи діагностики доброякісних пухлин кісток. За інформацією спеціалістів у більшості випадків при доброякісних пухлинах зміни з боку показників крові відсутні. При злоякісних спостерігаються лейкоцитоз, прискорення ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів), підвищені рівні лужної фосфатази та сіалової кислоти.

Окремо потрібно виділити такі патології як: